Коротко про бор

 

Мінеральні добриваБор необхідний рослинам упродовж усієї вегетації. Забезпеченість бором має вплив на інтенсивність фотосинтезу, білковий обмін, діяльність ферментів, синтез і переміщення вуглеводів, зокрема цукрів, із листків до органів плодоношення й коренів. Найбільше бору міститься у квітках, тому його нестача є головним чинником, котрий обмежує кількість квіток, і, як наслідок, – плодів. За його нестачі особливо страждають молоді органи в стадії росту, оскільки бор відповідає за диференціацію клітин і формування стінок клітини.

Сільськогосподарські культури засвоюють бор у значних кількостях – від 30 до 300 г/га. До нестачі бору високочутливі соняшник, цукровий буряк, ріпак, капуста, картопля, кукурудза. Бобові культури та гречка середньочутливі до нестачі бору. Малочутливими є зернові. Загалом і нестача, і передозування бором тяжко сприймається рослиною (отруєння бором рослин виявляється в побронзовінні листя, часто лише країв листкової пластини). Забезпеченість рослин бором залежить від багатьох факторів: вмісту бору в ґрунті, погодних умов, внесених добрив, а також від рН розчину, з якого цей елемент поглинається рослиною.

Реакція ґрунтового розчину (розчину для листкового підживлення) значно впливає на засвоєння елементів мінерального живлення рослинами. При рН нижче 4,5 та вище 7,5 доступність бору для рослин різко знижується. Якщо рН ґрунтового розчину складно контролювати, то рН розчину для листкового підживлення легко підтримувати на оптимальному рівні. Нестача бору може бути викликана вапнуванням ґрунтів. На бор бідні дерново-підзолисті сірі та бурі лісові, заболочені ґрунти легкого гранулометричного складу. Із ґрунтового розчину рослини поглинають бор лише у формі іонів. Валовий вміст бору в дерново-підзоистих ґрунтах становить 2–5 мг, у сірих лісових ґрунтах ­– 3–9мг, у чорноземних – 9–12 мг на 1 кг ґрунту, але доступні для рослин водорозчинні сполуки бору складають усього від 3 до 10 % від його загальної кількості, тому бор вносять при вмісті рухомих форм менше 0,2-0,7 мг на 1 кг ґрунту. При цьому слід врахувати, що бор належить до елементів, які легко вимиваються з ґрунту.

Нестача бору викликає глибокі порушення вуглеводного обміну в рослині і є основною причиною деяких захворюваннь рослин (бактеріоз, «гниль сердечка» в цукрового буряка, парша на картопляних бульбах).  У рослинах бор зі старих органів у молоді не переміщується, тому ознаки борного голодування у них виявляються насамперед у посвітлінні листків біля черешків, закручуванні верхніх молодих листків, відмиранні точок росту, пагонів і коренів, деформації й обпаданні квіток. Дефіцит поглиблюється на піщаних та лужних ґрунтах, ґрунтах із низьким вмістом органічної речовини, при високому рівні азоту та кальцію, при холодній дощовій погоді, а також у періоди посухи.

Соняшнику на формування 1ц врожаю потрібно 6,5 г бору, при цьому практично весь він засвоюється ще до появи квіток. Нестача цього мікроелемента зовні проявляється в появі на листі пухирчатих викривленнь, на стеблі з’являються тріщини. Також характерні тріщини у вигляді надрізів з’являються на черешках, від чого листя легко відламується. Кошики деформуються, кількість квіток у них різко зменшується. Найкритичнішою фазою для соняшника вважається фаза чотирьох-шести листків (коли закладається кількість насіння в кошику). При надлишку бору в соняшника починає скручуватися й опадати листя, черешки стають рожевими, рослина в’яне, а квітки формуються дрібними.

На ріпаку симптоми нестачі бору проявляються в уповільненні появи пагонів. У стеблах та стовбурі з’являються тріщини та порожнисті ушкодження.

Проте на деяких культурах, наприклад на сої, немає чітко виражених симптомів борного голодування.

Водночас не варто забувати про те, що коли ми спостерігаємо ознаки дефіциту будь-якого мікро- чи макроелемента, то рослина уже отримала стрес і під цей стрес рівень свого врожаю вже скоригувала. Тому насамкінець зауважимо, що при визначенні дефіциту мікроелементів дешевше й надійніше скористатися результатами листової діагностики. Це дозволяє завчасно регулювати рівні внесення мікроелементів, досягаючи їх максимально ефективного використання.

 

Page1 Page2 Page1 Page2

 

Page1 Page2