Підживлення озимих: підводні камені

Зробок1Зробок Олег Миколайович — менеджер з організації консультативних послуг

___

Ранньовесняне підживлення — це той ключовий момент, коли ми «вмикаємо» рослину після зимового спокою. Головною метою цього агроприйому є створення таких умов, які забезпечують різкий старт рослини навесні, накопичення потужної вегетативної та кореневої маси, що в свою чергу призводить до формування стресостійкості рослини. Саме завдяки цьому факту виробничники дійшли цікавого висновку: в роки, де лімітуючим фактором для урожайності більшості сільськогосподарських культур є нестача вологи, то для озимих зернових лімітуючим фактором є рівень азотного живлення. Цьому є просте пояснення: низький транспіраційний коефіцієнт плюс розвинена коренева система мінус фітопатогенне навантаження.

Не станемо зупинятися на нормах удобрення, так як в сучасних реаліях господарювання по-українськи обґрунтування норм — це поняття все більш віддалене від агрономії як науки, проте слід зазначити, що на норму азотних добрив також напряму впливає спосіб внесення та грунтово-кліматичні умови.

Найулюбленішими азотними добривами, якими користуються вітчизняні хлібороби є: аміачна і вапняково-аміачна селітра, карбамід, сульфат амонію та КАС. На них і зупинимось.

Безумовно найкращою формою азоту для підживлень при інтенсивному рості є нітратна (калієва і натрієва селітри). Також вона позитивно впливає на засвоєння кальцію, калію, і, що особливо важливо для зернових — марганцю. Добре засвоюється на кислих грунтах, краще працює за теплої погоди, проте не затримується грунтом і легко вимивається, тому внесенню селітри має передувати вивчення прогнозу погоди і уникнення потрапляння великої кількості опадів відразу після внесення нітратних форм добрив.

DSCN9784Амонійна (сульфат амонію) ж форма азоту засвоюється рослиною і за низьких температур. Сприяє розвитку кореневої системи, швидшому кущенню, кращому засвоєнню фосфору, сірки та бору, добре засвоюється на лужних грунтах, проте в суху теплу погоду на відміну від нітратів потребує заробки в грунт через надмірне випаровування. Щоправда часто господарники чорноземної зони після підживлення  використовують боронування озимини, і завдяки цьому корисному прийому додатково зберігається амонійний азот від втрат.

Аміачна селітра це амонійно-нітратне добриво у співвідношенні NH4: NO3 =1:1. За ефективністю аміачна селітра часто займає перше місце серед азотних добрив. Це найкраще добриво для підживлення озимих зернових та ріпаку. Застосовується в системах удобрення у всіх ґрунтово-кліматичних зонах України при передпосівному внесенні та для підживлення. Водорозчинне, фізіологічно слабкокисле, швидкодіюче азотне добриво.

Амідна форма азоту (карбамід) має пролонговану дію, так як для засвоєння рослиною через кореневу систему вона має перейти спочатку в амонійну, а вже потім в нітратну форму. Карбамід за ранньовесняного внесення на озимих при умові застосування на дуже кислих або свіжозавапнованих грунтах дає менший ефект. Шкідлива домішка карбаміду — біурет у грунті повністю розкладається за 10-15 днів. Враховуючи габітус рослин на момент підживлення озимини негативна дія біурету  проявляється вкрай рідко, на відміну відпосівів що проводяться  безпосередньо після внесення карбаміду в основне удобрення.

КАС (карбамідно-аміачна селітра) — Це водний розчин аміачної селітри та карбаміду у співвідношенні 1:1, в якому не міститься вільного аміаку, і тому має певні технологічні переваги перед твердими азотними добривами при застосуванні. У КАС містяться амонійна, амідна та нітратна форми азоту, завдяки чому добриво діє пролонговано, а рослини забезпечуються трьома формами азоту впродовж вегетації, до того ж не потребує заробки в грунт.

Добрива можуть впливати на кислотність грунту, так Карбамід відразу після внесення спочатку дещо підлуговує грунт, а потім підкислює. Аміачна селітра фізіологічно слабокисле добриво. Вапняково-аміачна селітра не підкислює грунтів. Сульфат амонію фізіологічно кислий і рекомендується для внесення на некислих (насичених основами) грунтах. Хороший ефект дає внесення сульфату амонію разом з вапном, яке усуває підкислення грунту (рекомендується під жито). Для нейтралізації 1 кг. сульфату амонію необхідно 1,25 кг. вапна. Фактор коливання кислотності, особливо при проведенні вапнування, має вплив на засвоєння макро- і мікроелементів. При вапнуванні фосфати алюмінію і заліза переходять в більш доступні фосфати кальцію, калій важкорозчинних мінералів переходить в рухомі форми, проте засвоєння його не збільшується внаслідок антагонізму з іонами кальцію. В більш засвоювані форми переходять також сполуки молібдену, а от рухомість міді, цинку, марганцю, бору, кобальту навпаки понижується, тому на провапнованих грунтах обовязковим прийомом є внесення мікроелементів. При внесенні високих норм азоту збільшується потреба рослин у молібдені, міді, борі, кобальті.

Вибір конкретного виду добрив залежить від умов його застосування та способу внесення.

Внесення добрив в розкид — найпоширеніший вид внесення, що підходить для селітри та сульфату амонію. Головною перевагою цього виду внесення є висока продуктивність і технологічна простота виробничого процесу. Підходить для полів з рівнинним рельєфом та більш-менш правильної форми, а також для посівів по no — till при висоті снігового покриву близько 10 см.. Така висота забезпечує надійне промивання азоту крізь шар рослинних решток. Головним недоліком внесення врозкид є складність контролювання точності внесення при зміні швидкості трактора, при зміні кутів нахилу агрегата на полях зі схилами, а також знос добрив при підвищених швидкостях вітру. Одним словом — нерівномірність. Значно підвищує точність внесення GPS-навігація шляхом зменшення кількості огріхів.

DSCN9807Позбавленим вищеперерахованих недоліків є інший спосіб внесення — врізання добрив сівалкою з дисковими сошниками та легкими боронами. Так зазвичай вносять карбамід, хоча цей спосіб підходить для всіх видів твердих добрив. Це єдиний спосіб, що відповідає вимогам до внесення добрив на схилах. Напрям руху агрегата повинен бути відхилений від напряму рядків приблизно на 22 градуси, що усуває вирізання рядків та надмірне коливання агрегату. До недоліків цього способу внесення безумовно відноситься низька продуктивність, а також необхідність технологічної зрілості грунту, проте завдяки мінімізації втрат азоту цей спосіб чудово підходить для невеликих господарств.

Що стосується КАСу — то при всіх його беззаперечних перевагах як добрива в силу ряду причин воно залишається низько-технологічним в плані підживлення озимих, і головним фактором тут залишається техніка для внесення. Зазвичай КАС вносять звичайними обприскувачами після нескладної модернізації: заміни розпилювачів форсунок на дефлекторні, а також деталей з кольорових металів на полімерні або нержавіючі, проте для роботи в умовах ранньої весни цього недостатньо, і головною причиною є колія обприскувача (як виняток — спеціалізовані самохідні обприскувачі). В основному причіпні обприскувачі в базовій комплектації комплектуються вузькопрофільною гумою, яка неспроможна утримувати обприскувач на перезволоженомі грунті. Спроби переобладнати техніку на широкопрофільні шини без переобладнання ходової частини зазвичай призводить до значного розширення колії і, як наслідок, зростання вигинальних навантаженнь на вісь. Погодьтеся, мало хто з господарників ризикне залишитися на початку сезону без обприскувача. Так що залишимо це відкрите питання машинобудівникам.

Насамкінець хочу загострити Вашу увагу на тому, що часто критичні періоди щодо недостатності макро- і мікроелементів наступають у фазі виходу в трубку — колосіння, то до цього періоду потрібно забезпечити рослину необхідними елементами спираючись на дані аналізів рослини та досвід попередніх років, і якщо господар зрозуміє рослину, то поле в боргу не залишиться.

Щедрих Вам врожаїв.