Кукурудзу не дарма називають царицею полів, адже, якщо порахувати посівні площі, виділені під дану культуру лише на території нашої країни, стане зрозуміло, що вона займає майже половину ґрунтів сільськогосподарського призначення. І на сьогоднішній день тенденцій до зменшення вирощування кукурудзи вітчизняними аграріями не має, тому що її зерно успішно та вигідно реалізується і на українському ринку, і закордоном.

Щоб захистити кукурудзу від негативного впливу ряду шкодочинних факторів, зокрема, бур’янів, існує технологічна система, що включає у себе і застосування агрономічно-господарських заходів, і хімічних препаратів. Щодо останніх: чи можливо на сьогоднішній день обійтись без використання гербіцидів?

Гербіциди для кукурудзи: роль у підвищенні її урожайності

На різних етапах свого розвитку вказана технічна культура по-різному реагує на смітну рослинність. Так, на початкових фазах росту кукурудза є надзвичайно слабким конкурентом для бур’янів і якщо у цей час не відреагувати належним чином, то результат буде невтішним – урожайність може знизитись до 30-40%. Смітні рослини проростають за досить низьких температур повітря, а деякі теплолюбні рослини сходять разом із кукурудзою, а тому і пригнічують її розвиток, забираючи мінеральні поживні речовини, ґрунтову вологу, сонячне тепло для забезпечення власної життєдіяльності.

Саме тому найбільш ефективною стратегією захисту від небажаної рослинності кукурудзи є використання ґрунтових і страхових гербіцидів. Головну роль у такій схемі відіграє не підвищення фітотоксичного впливу на рослини та ґрунт, а результативність повторного нанесення на вже ослаблені бур’яни страхових хімічних препаратів.

У лінійці засобів захисту рослин вітчизняної торгової марки «Грінфорт» є гербіцид для кукурудзи, що застосовується після її сходження та володіє системною дією – Грінфорт НК 40. Даний агрохімікат являється надійним захистом від однорічних та багаторічних злакових рослин, а також від деяких видів дводольних.

«Головні бур’яни» кукурудзи

Практично усі посівні площі, призначені під вирощування кукурудзи, мають високий ступінь забур’яненості. Проте, у кожного регіону існує свій власний «ворог». Видовий склад смітних рослин напряму залежить від кліматичної зони вирощування. Отже:

  1. Полісся – просо куряче, редька дика, гірчиця польова, капуста польова, лобода біла, пирій повзучий, хвощ польовий.
  2. Лісостеп – осоти, берізка польова, молочай верболистий, мишій сизий, дескуренія, просо куряче, лобода біла.
  3. Степ – осот жовтий та рожевий, гірчак березковидний, хрінниця круповидна, гречка татарська, просо куряче, щириця біла і звичайна, пасльон чорний.